Федір Іванович Рошко

          В цьому  році виповнюється  120-річчя від дня народження Федора Івановича Рошка, делегата першого з’їзду народних комітетів Закарпатської України. Народився в c. Рекіти Міжгірського р-ну (1897–1977).     Батьки  Федора  Івановича були  на  той  час середняками (середньо-заможними), мали землю, худобу.В 1918 році одружився   на   Маркович  Марії  Андріївні, після чого молода сім’я  одержала для  господарювання  7  гектарів  і 50 соток  землі  і  необхідну  худобу.    

      Федір   Іванович  був  добрим  господарем,  цікавився  новими  сортами  картоплі,  новими  методами  землеробства.  Регулярно  виписував   господарський  календар.  Ще в ті далекі  роки  успішно  застосовував  основи  сівозмін,  мав  7 сортів  вівса,  виписував  у  не великій  кількості  мінеральних  добрив. Дуже  успішно  займався  садівництвом,  мав   різні  сорти  яблунь,  які  йому  присилали  поштою. 

        Федір  Іванович  добре знався на лікарських травах :  не тільки  сам  вживав  лікувався,  але  й   багато  допомагав односельцям  і   людям  із  навколишніх  сіл.  Дехто  навіть  називав  його  знахарем   За травами  він ходив   на  полонини Борилово  і  Боржава. 

           Лікарські  трави  Федір  Іванович  вивчив  по  книзі «Методи  природного  лікування»  випущену  в 1833 році в  Празі. На той  час  книга   була  дуже  дорога, великого  формату,  ілюстрована  кольоровими  зображеннями  рослин.  Дуже  зручно  складена, бо  описувалися  ознаки  хвороби  і  тут  же  давалися  поради, якими  травами  доцільно    хворобу  лікувати. На  жаль  книга  втрачена.

           Навчався  Федір  Іванович  тільки  в  початковій  школі  в  селі  Рекіти,  але  все  життя  займався  самоосвітою. Постійно  виписував  періодичні  видання,  слідкував  за  політичними  подіями  в  світі.  Хата  Федора  Рошка  розташована  першою біля  церкви,  бо  церква  була  побудована  на  землі  прадіда  Рошка.  То  в  недільні  дні  після  відправи  в  церкві,  де  Федір Іванович   служив  дяком,  чоловіки  всі  сходилися  в  його  помешканні,  слухали  новини  з  газет. Так  хата  Федора Івановича перетворювалася на   хату – читальню. 

            Федір  Іванович Рошко був поважною на селі людиною.Так,   на  протязі  10  років  (до 1938 р) був  сільським  старостою,  в  церковній  двадцятці  був  вибраний  куратором. Певний час   займався  просвітницькою  діяльністю. Протягом 1934 - 38    років  вів  вечірні  курси по  ліквідації  неграмотності   в  селах  Ляховець (Лісковець)  та  Погари ( тепер  вже  села  немає).  Курси для неграмотних та читання різного роду лекцій, що, враховуючи низький освітній та господарський рівень селян , на той час  було справою нагальною.Тож, Федір Іванович активно популяризував твори   українських  класиків: Тараса  Шевченка,  Івана   Франка,  Лесі Українки.

            Під час угорського  панування   активно  приймав участь   в  політичному  русі  за  автономію  Підкарпатської  Русі, за  що був  по-звірячому  катований  мадярськими  жандармами.  Побої  були  такі,  що  сім’я  вже  не мала  надії  на його порятунок..  Врятували  його віра в Бога   та   досконале  знання  на  лікарських  травах.         

          У 1944 році  спільно з односельчанами відстояв Іван Федорович церковну дзвіницю Миколаївської церкви , яка вже на той час мала історичне значення. Перед приходом мадярських солдатів вони таємно зняли та   закопали  дзвони  на  його  огороді, щоб  зберегти  їх  для  церкви.   

         У жовтні 1944 р. радянська армія перейшла Карпати і звільнила наш край від  фашистських окупантів. Відтак, почався рух за вихід Закарпаття з Чехословацької республіки і входження її до складу УРСР. У жовтні проводились вибори у тимчасові органи державної влади - народні комітети.   Такі вибори пройшли майже у всіх населених пунктах Закарпаття. Не винятком були і Рекіти.          В  листопаді  1944 році,  односельці  обрали  Федора Івановича  Рошка  делегатом  на  з’їзд  народних  комітетів,  на  якому  в  Мукачеві  було  проголошено   приєднання  Підкарпатської  Русі  до  України. Тож ,  26 листопада 1944 р. у Мукачеві Іван Рошко прийняв участь у  І З`їзді народних комітетів Закарпатської України, який одностайно прийняв Маніфест про возз`єднання Закарпатської України з УРСР і вихід зі складу Чехословаччини.

              В  сім’ї   Федора  Івановича  та  Марії  Андріївни  народилися   семеро  дітей:  два хопчики  Федір  та   Юрко, п’ятеро дівачат : Марія ,  Анна,  Єва,  Гафія,  Калина.

           Старший  син  Федір  помер  у  дитячому  віці,  всі  інші  виросли  і  дожили  до  зрілих  років. Дві  старші  дочки  Марія  та  Анна   вийшли  заміж  в  с. Рекіти.  В  1945  році  сімя   Федора  Івановича  переїхала  в с. В. Коропець з  дочками  Євою,  Гафією  і  Калиною. 

          Менший  син  Юрій , успішно закінчивши Хустську гімназію, ще  зовсім   юним  (через  переслідування  мадярськими  шандерами)  перейшов  через   кордон    до   Радянського  Союзу ,  де був засуджений за рішенням  особливої наради НКВС СРСР 4 жовтня 1940 року і, як   сотні  верховинців потрапив   в  концтабір . Далі  добровольцем  пішов на  фронт,  дійшов  до  Праги.  Після  війни  закінчив  УжНУ  і  все  життя  пропрацював в  газеті  «Закарпатська правда»  фотокореспондентом.  До  речі -  перші  фотографії  в  селі  зробив  саме  Юрій  Федорович,  коли  після  демобілізації  привіз  додому  фотоапарат.  Він  же  став  першим  вихідцем  із  села  Рекіти,  що  здобув  вищу  освіту.

            Після  переїзду   до  села В. Коропця Мукачівського  району,  Федір  Іванович  спочатку  мав  своє  господарство, а  пізніше  в  колгоспі  працював  обліковцем. Та погіршення здоров’я змусило вийти на пенсію.  Це дало можливість продовжити вивчати лікування лікарськими  травами, займатися бджолярством:  в  селі  Рекіти   тримав  декілька  вуликів  бджіл,  вважав  що  мед  з  гірського   чистого  різнотрав’я   особливо  лікувальний.

                  Велика   родина  Федора  Івановича  Рошка  розселилася   по  Закарпаттю: внуки  і  правнуки  живуть  на  Мукачивщині,  Волове ччині,  в  Ужгороді  та  на Міжгірщині . 

           Помер  Федір  Іванович 23 листопада 1977р. і  похований  поруч з його жінкою  Марією  в  селі   Рекіти  біля  церкви.  Це  особливий  прояв  поваги  односельців.

          На  місці  старої  хати  Рошків   тепер  нова хата,  збудована   правнуками ,  в  якій  проживають  праправнуки Федора  Івановича.  Всі  внуки  Ф. І. Рошка   здібні  до  науки:  з  вісімнадцяти  внуків  тринадцять  мають  вищу освіту, інші - середню  спеціальну.  За  могилою  доглядають  внучка  та  праправнуки,  які  проживають в селі  Рекіти.  Всі  вони  працьовиті,  достойні  його  пам’яті  люди.   На  даний  час  ще  зберігають  пам'ять  про свого  батька  дочки  Анна  Маркович (1928р.н.)  та  Єва  Тарчинець (1931 р.н.).  Анна   проживає  в  Ужгороді   в  старшої  дочки Марії,  а  Єва  з дітьми  живе  в  м. Мукачево.                 

  Із прийняттям церкви Святого Миколая православною й її належністю до Української Православної Церкви Московського Патріархату. Зазначається у ролі історичної, культурної та архітектурної цінності, зокрема, історичної. До приєднання Закарпаття до Радянської України, церква входила до Мукачівської греко-католицької єпархії. На доказ того  свідчення є греко-католицький хрест на вершині будівлі.

   ОФІЦІЙНО: Церква Святого Миколая, що розташована в селі Рекіти є пам ’яткою архітектури національного значення й визнається учасниками родини РОШКО й родинного архіву, як греко-католицька церква й належить до  Мукачівської греко-католицької єпархії, що ,безпосередньо, підпорядковується Папі Римському у Ватикані.

Наша адреса:


Україна 90000

Закарпатская обл. Мижгорский р-н, пгт.Міжгір " я, вул. Гнатюка, 1

Міжгірська центральна районна бібліотека