Мереживо долі Олени Пекар

             Моє знайомство з землячкою-поетесою  Оленою Пекар  пройшло під час зустрічі в Синевирській ЗОШ І-ІІІ ст., яку організувала  бібліотекар школи Стець Василина Миколаївна. Після відкритого перегляду виставки творів Олени Пекар ми мали можливість поділится враженнями від прочитаного, переглянути фотографії … і зрозуміти , що поетичність душі цієї вчительки можна помітити вже з перших хвилин спілкування – вона любить декламувати вірші, наспівувати (чимало її поезій покладено на музику). Справді живе словом, любов до якого доносить і до юних вихованців, і до всіх своїх читачів загалом.

          У відповідь на виступ юних вихванців  9 -А класу , які досить жваво декламували вірші знаменитої землячки, виконували пісні (багато її поезій покладено на музику) розпочала розповідь про свою долю, життєвий та творчий шлях.  

           Нікого не залишила байдужими розповідь про маму - найдорожчу людину в її житті. Саме матері було присвячено вірш "Синевир", який до глибини душі  розчулив серця присутніх.

        Олена Василівна  зізналася, що стати педагогом (і саме викладати українську мову та літературу) хотіла завдяки своїм учителям - викладачам Хустської школи-інтернату, яку успішно закінчила 1970 року.  Зокрема, наставники вплинули і на любов творити – вірші писала з третього класу.   Зараз Олена Василівна працює в Ужгородській лінгвістичній гімназії ім.Т.Г.Шевченка викладачем української мови і літератури, вчитель-методист, відмінник народної освіти, переможець конкурсу "Вчитель року - 2000". 

           Хто знає,  як би склалася її доля , якби на той час залишилась в рідному селі - мабуть так, як і багатьох жінок-синевирок : дім, робота, господарство... Та доля розпорядилась по-іншому. На своєму життєвому шляху вона зустрічала гарних, щирих, привітних людей, яким і досі завдячує.

             З якою ніжністю  та болем втрати згадує вона про свого чоловіка Івана Пекара. Своїй другій половинці  Олена Василівна присвятила багато поезій, зокрема «Хоч ти не той, що в юності наснився…». Зізнається, що він був одночасно і люблячим чоловіком, і наставником. "Саме він, мій чоловік, дав крила для польоту!" – стверджує поетеса. Завдяки йому побачила світ перша її збірка «Доки весни відходили в літо», бо за вимогами конкурсу «Учитель року – 2000» (де й здобула перемогу) треба було мати друковані твори. Завдяки чоловікові взялася і до громадської роботи.

         Творчість Олени Пекар зростала у товаристві знаних майстрів слова: Іван Чендей – її «шовґор», завдяки якому поетеса  добре знайома з Іваном Драчем і Дмитром Павличком,  Олесем Гончарем та  й Миколю Жулинським.Своїми наставниками вона вважає : Ліну Костенко, Дмитра Кешелю, Петра Скунця, Юрія Шипа та ін. 

      Після зустрічі в школі Олена Василівна відвідала сільку книгозбірню , де згадала, як на канікулах приходила читати до бібліотеки, якою завідував на той час Іван Степанович Субота. Згадала перший прочитаний твір Івана Чендея "Птахи полишають гнізда", який справив на неї величезне враження і влинув на подальшу долю юної синевирки.

                                                                                                         Завідуюча бібліотеки-філії с.Синевир   Ольга Стець

 

Наша адреса:


Україна 90000

Закарпатська обл. Міжгірський р-н, смт. Міжгір " я, вул. Гнатюка, 1

Міжгірська центральна районна бібліотека